1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
2 Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.
3 Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.
4 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
7 і Євангелію там звіщали.
8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
9 Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
10 то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...
11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...
12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
14 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи