36 Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїнне;
37 Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.
38 Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся;
39 і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.
40 Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
41 Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
42 Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
43 Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
44 А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
45 Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
46 Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.