Дії 13:20-48 in Ukrainian

²⁰ А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддів до Самуїла пророка.

²¹ А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок лїт.

²² А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.

²³ Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса,

²⁴ перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.

²⁵ Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.

²⁶ Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.

²⁷ Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його,

²⁸ і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.

²⁹ Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;

³⁰ Бог же воскресив Його з мертвих,

³¹ Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.

³² А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,

³³ що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе.

³⁴ А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.

³⁵ Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.

³⁶ Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїнне;

³⁷ Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.

³⁸ Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся;

³⁹ і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

⁴⁰ Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:

⁴¹ Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.

⁴² Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.

⁴³ Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.

⁴⁴ А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.

⁴⁵ Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

⁴⁶ Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

⁴⁷ Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасенне до краю землї.

⁴⁸ Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

²⁰ майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

²¹ А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

²² А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

²³ За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

²⁴ як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

²⁵ А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

²⁶ Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

²⁷ Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

²⁸ і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

²⁹ Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

³⁰ Але Бог воскресив Його з мертвих!

³¹ Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

³² І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

³³ що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

³⁴ А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

³⁵ Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

³⁶ Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

³⁷ Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

³⁸ Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

³⁹ І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

⁴⁰ Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

⁴¹ Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

⁴² А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

⁴³ А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

⁴⁴ А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

⁴⁵ Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

⁴⁶ Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

⁴⁷ Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

⁴⁸ А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.