Дії 10:4-35 in Ukrainian

⁴ Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому : Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.

⁵ Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.

⁶ Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.

⁷ Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,

⁸ і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.

⁹ Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.

¹⁰ Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,

¹¹ і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,

¹² в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні.

¹³ І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.

¹⁴ Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.

¹⁵ А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.

¹⁶ Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.

¹⁷ Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,

¹⁸ і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?

¹⁹ Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.

²⁰ Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.

²¹ Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?

²² Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.

²³ Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.

²⁴ А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.

²⁵ Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.

²⁶ Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.

²⁷ І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.

²⁸ І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.

²⁹ Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?

³⁰ І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї.

³¹ і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом.

³² Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.

³³ Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.

³⁴ Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,

³⁵ а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.

⁴ Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.

⁵ Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.

⁶ Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити.

⁷ Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,

⁸ і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.

⁹ А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.

¹⁰ І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,

¹¹ і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.

¹² У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.

¹³ І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!

¹⁴ А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!

¹⁵ І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!

¹⁶ І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.

¹⁷ Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,

¹⁸ і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?

¹⁹ Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе.

²⁰ Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!

²¹ І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?

²² А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх.

²³ Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним.

²⁴ І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши.

²⁵ А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

²⁶ Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!

²⁷ І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,

²⁸ і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту.

²⁹ Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?

³⁰ А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі

³¹ й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися.

³² Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі.

³³ Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.

³⁴ А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя,

³⁵ але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду.