До римлян 8:5-38 in Ukrainian

⁵ Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне.

⁶ Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.

⁷ Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.

⁸ Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

⁹ Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.

¹⁰ Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.

¹¹ Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

¹² Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб,по тілу жити.

¹³ Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.

¹⁴ Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.

¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

¹⁶ Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,

¹⁷ коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

¹⁸ Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

¹⁹ Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.

²⁰ Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї,

²¹ що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих.

²² Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.

²³ Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого.

²⁴ Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?

²⁵ Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

²⁶ Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.

²⁷ Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.

²⁸ Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові покликані;

²⁹ бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.

³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.

³¹ Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?

³² Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?

³³ Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!

³⁴ Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!

³⁵ Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

³⁶ Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.

³⁷ Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.

³⁸ Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,

⁵ Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.

⁶ Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,

⁷ думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.

⁸ І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.

⁹ А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

¹⁰ А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

¹¹ А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

¹² Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;

¹³ бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

¹⁴ Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

¹⁵ бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!

¹⁶ Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

¹⁷ А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.

¹⁸ Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

¹⁹ Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,

²⁰ бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

²¹ що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

²² Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.

²³ Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

²⁴ Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?

²⁵ А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

²⁶ Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.

²⁷ А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

²⁸ І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

²⁹ Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.

³⁰ А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.

³¹ Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

³² Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?

³³ Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

³⁴ Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.

³⁵ Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

³⁶ Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.

³⁷ Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

³⁸ Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,