До римлян 4:1-20 in Ukrainian

¹ Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу?

² Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом.

³ Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.

⁴ Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу.

⁵ Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.

⁶ Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:

⁷ Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

⁸ Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.

⁹ Чи. блаженство ж се на обрізаннв, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.

¹⁰ Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню.

¹¹ І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність,

¹² і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

¹³ Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.

¹⁴ Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.

¹⁵ Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу.

¹⁶ Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

¹⁷ (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

¹⁸ Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.

¹⁹ І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.

²⁰ В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,

¹ Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?

² Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.

³ Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.

⁴ А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку.

⁵ А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.

⁶ Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:

⁷ Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

⁸ Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!

⁹ Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.

¹⁰ Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

¹¹ І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

¹² і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

¹³ Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.

¹⁴ Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.

¹⁵ Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.

¹⁶ Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

¹⁷ як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

¹⁸ Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!

¹⁹ І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,

²⁰ і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,