6 Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?
7 Коли бо істина Божа через мрю оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?
8 А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.
9 Що ж? ми луччі? Ніяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всі під гріхом,
10 яко ж писано: що нема праведного нікого,
11 нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,
12 всі відхилились, вкупі нікчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.
13 Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;
14 котрих уста клятьби і гіркости повні;
15 скорі ноги їх проливати кров;
16 руїна та здиднї на дорогах їх,
17 а дороги мирної не пізнали.
18 Нема страху Божого перед очима їх.
19 Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;
20 тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.
