7 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8 Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!
9 зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.
12 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?
13 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.
14 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17 Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.