27 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
28 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
29 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
30 Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
31 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
32 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
33 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти?
34 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло.
35 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
36 І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
37 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне.
38 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила.