Від Івана 19:6-36 in Ukrainian

⁶ Як же побачили Його архивреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини.

⁷ Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо себе Сином Божим зробив.

⁸ Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,

⁹ і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.

¹⁰ Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розняти Тебе, і власть маю відпустити Тебе?

¹¹ Відказав Ісус: Не мав би єси влаети нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.

¹² 3 того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єеи друг Кесареві. Всякий, хто дарем себе робить, противить ся Кесареві.

¹³ Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейски: Гавата.

¹⁴ Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!

¹⁵ Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.

¹⁶ Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели.

¹⁷ І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.

¹⁸ Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса.

¹⁹ Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.

²⁰ Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.

²¹ Казали тодї Пилатові архиєрсї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.

²² Відказав Пилат: Що написав, написав.

²³ Тодї воїни, рознявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон намітку; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.

²⁴ Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Поділили одежу мою собі, і на мов платтв кидали жереб. То воїни се й зробили.

²⁵ Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.

²⁶ Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.

²⁷ Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.

²⁸ Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.

²⁹ Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.

³⁰ Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.

³¹ Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.

³² Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому рознятому з Ним.

³³ До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;

³⁴ а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.

³⁵ І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.

³⁶ Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.

⁶ Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни! Пилат каже до них: То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!

⁷ Відказали юдеї йому: Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!

⁸ Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,

⁹ і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: Звідки Ти? Та Ісус йому відповіді не подав.

¹⁰ І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити?

¹¹ Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав...

¹² Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.

¹³ Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата.

¹⁴ Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям: Ось ваш Цар!

¹⁵ Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря!

¹⁶ Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели...

¹⁷ І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.

¹⁸ Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині.

¹⁹ А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський.

²⁰ І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.

²¹ Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський.

²² Пилат відповів: Що я написав написав!

²³ Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху.

²⁴ Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили...

²⁵ Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.

²⁶ Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!

²⁷ Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе.

²⁸ Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!

²⁹ Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його.

³⁰ А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...

³¹ Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти.

³² Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був.

³³ Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали,

³⁴ та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.

³⁵ І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.

³⁶ о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть!