Від Івана 11:14-34 in Ukrainian

¹⁴ Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.

¹⁵ І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.

¹⁶ Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.

¹⁷ Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.

¹⁸ Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.

¹⁹ І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.

²⁰ Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.

²¹ Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би.

²² Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.

²³ Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.

²⁴ Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.

²⁵ Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.

²⁶ всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

²⁷ Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.

²⁸ І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.

²⁹ Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.

³⁰ Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.

³¹ Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.

³² Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.

³³ Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,

³⁴ і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.

¹⁴ Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

¹⁵ І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

¹⁶ Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

¹⁷ Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

¹⁸ А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

¹⁹ І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

²⁰ Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

²¹ І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

²² Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

²³ Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

²⁴ Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

²⁵ Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

²⁶ І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

²⁷ Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

²⁸ І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

²⁹ А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

³⁰ А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

³¹ Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

³² Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

³³ А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

³⁴ і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!