14 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
15 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.
16 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.
17 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
18 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.
19 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
20 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.
21 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би.
22 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.
23 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26 всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
27 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.