Від Марка 9:7-38 in Ukrainian

⁷ І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

⁸ І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

⁹ Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.

¹⁰ І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

¹¹ І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?

¹² Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

¹³ Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.

¹⁴ І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

¹⁵ І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

¹⁶ І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

¹⁷ І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

¹⁸ І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

¹⁹ Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.

²⁰ І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

²¹ І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

²² І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

²³ Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

²⁴ І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

²⁵ Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.

²⁶ І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

²⁷ Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

²⁸ І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.

²⁹ І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.

³⁰ І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.

³¹ Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

³² Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

³³ І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

³⁴ Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

³⁵ І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою.

³⁶ І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм-

³⁷ Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

³⁸ Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами.

⁷ Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

⁸ І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

⁹ А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

¹⁰ І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.

¹¹ І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

¹² А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

¹³ Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

¹⁴ А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

¹⁵ І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

¹⁶ І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

¹⁷ І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

¹⁸ А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

¹⁹ А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

²⁰ І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

²¹ І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

²² І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

²³ Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

²⁴ Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

²⁵ А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

²⁶ І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

²⁷ А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

²⁸ Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

²⁹ А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

³⁰ І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

³¹ Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

³² Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.

³³ І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?

³⁴ І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.

³⁵ А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!

³⁶ І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

³⁷ Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

³⁸ Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.