19 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.
20 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
21 І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
22 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
23 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
24 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.
25 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.
26 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.
27 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.
28 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.
29 І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.
30 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.
31 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.
32 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.
33 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?
