Від Марка 7:5-35 in Ukrainian

⁵ Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?

⁶ Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

⁷ Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.

⁸ Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.

⁹ І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

¹⁰ Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.

¹¹ Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;

¹² і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,

¹³ обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

¹⁴ І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:

¹⁵ Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.

¹⁶ Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

¹⁷ І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість.

¹⁸ І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?

¹⁹ бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?

²⁰ Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.

²¹ З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,

²² злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:

²³ все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

²⁴ І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

²⁵ Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому

²⁶ Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

²⁷ Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам.

²⁸ Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей.

²⁹ І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

³⁰ І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

³¹ І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.

³² І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.

³³ І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;

³⁴ І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.

³⁵ І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.

⁵ І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?

⁶ А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...

⁷ Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.

⁸ Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.

⁹ І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.

¹⁰ Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.

¹¹ А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,

¹² то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

¹³ порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.

¹⁴ І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

¹⁵ Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.

¹⁶ Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!

¹⁷ А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.

¹⁸ І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?

¹⁹ Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.

²⁰ А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

²¹ Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,

²² перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

²³ Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

²⁴ І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

²⁵ Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

²⁶ А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.

²⁷ А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!

²⁸ А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...

²⁹ І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!

³⁰ А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

³¹ І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.

³² І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

³³ І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.

³⁴ І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!

³⁵ І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!