Від Марка 5:20-42 in Ukrainian

²⁰ І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.

²¹ А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

²² І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,

²³ і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

²⁴ І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.

²⁵ Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

²⁶ і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,

²⁷ почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

²⁸ Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.

²⁹ І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.

³⁰ І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

³¹ І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

³² І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.

³³ Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

³⁴ Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

³⁵ Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?

³⁶ Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

³⁷ І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

³⁸ І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

³⁹ І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

⁴⁰ І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.

⁴¹ Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.

⁴² І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

²⁰ І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

²¹ І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

²² І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

²³ і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

²⁴ І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

²⁵ А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

²⁶ що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

²⁷ як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

²⁸ Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

²⁹ І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

³⁰ І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

³¹ І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

³² А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

³³ І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

³⁴ А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

³⁵ Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

³⁶ А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

³⁷ І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

³⁸ І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

³⁹ А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

⁴⁰ І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

⁴¹ І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

⁴² І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...