Від Луки 8:39-54 in Ukrainian

³⁹ Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому .Ісус.

⁴⁰ Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його.

⁴¹ І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.

⁴² Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;

⁴³ і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,

⁴⁴ і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.

⁴⁵ І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?

⁴⁶ Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.

⁴⁷ Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз.

⁴⁸ Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

⁴⁹ Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.

⁵⁰ Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.

⁵¹ Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір.

⁵² Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.

⁵³ І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.

⁵⁴ Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.

³⁹ Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

⁴⁰ А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

⁴¹ Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

⁴² Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

⁴³ А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

⁴⁴ підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

⁴⁵ А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

⁴⁶ Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

⁴⁷ А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

⁴⁸ Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

⁴⁹ Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

⁵⁰ Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

⁵¹ Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

⁵² А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

⁵³ І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

⁵⁴ А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!