Від Луки 24:7-43 in Ukrainian

⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

⁸ І згадали слова Його,

⁹ і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

¹⁰ Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

¹¹ І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

¹² Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

¹³ І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

¹⁴ І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

¹⁵ І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

¹⁶ Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

¹⁷ Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

¹⁸ Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

¹⁹ І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

²⁰ як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

²¹ Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

²² тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

²³ і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

²⁴ І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

²⁵ І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

²⁶ Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

²⁷ І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

²⁸ І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

²⁹ Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

³⁰ І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

³¹ їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

³² І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

³³ І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

³⁴ як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

³⁵ І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴³ І взявши, їв перед ними.

⁷ Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

⁸ І згадали вони ті слова Його!

⁹ А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

¹⁰ То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

¹¹ Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

¹² Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

¹³ І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

¹⁴ І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

¹⁵ І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

¹⁶ Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

¹⁷ І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

¹⁸ І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

¹⁹ І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

²⁰ Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

²¹ А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

²² А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

²³ вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

²⁴ І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

²⁵ Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

²⁶ Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

²⁷ І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

²⁸ І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

²⁹ А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

³⁰ І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

³¹ Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

³² І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

³³ І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

³⁴ які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

³⁵ А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

³⁶ І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

³⁷ А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

³⁸ Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

³⁹ Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

⁴⁰ І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

⁴¹ І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

⁴² Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

⁴³ І, взявши, Він їв перед ними.