Від Луки 23:3-42 in Ukrainian

³ Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

⁴ Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

⁵ Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.

⁶ Пндат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,

⁷ і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

⁸ Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

⁹ Питав же Його словами многимм; Він же нічого не відказав йому.

¹⁰ Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.

¹¹ Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

¹² Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.

¹³ Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,

¹⁴ каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;

¹⁵ та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.

¹⁶ То, покаравши, підпущу Його.

¹⁷ (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)

¹⁸ Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,

¹⁹ котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

²⁰ Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.

²¹ Вони ж кричали: Розпий, розпни Його!

²² Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

²³ Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

²⁴ Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.

²⁵ Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

²⁶ І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

²⁷ Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

²⁸ І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.

²⁹ Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

³⁰ Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.

³¹ Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

³² Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.

³³ І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.

³⁴ Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

³⁵ І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

³⁶ Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

³⁷ і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

³⁸ Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

³⁹ Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

⁴⁰ Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?

⁴¹ Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

³ І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

⁴ І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

⁵ А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

⁶ А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

⁷ І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

⁸ Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

⁹ І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

¹⁰ І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

¹¹ Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

¹² І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

¹³ А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

¹⁴ і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

¹⁵ Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

¹⁶ Отже я покараю Його й відпущу.

¹⁷ Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

¹⁸ А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

¹⁹ А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

²⁰ І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

²¹ Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

²² Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

²³ А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

²⁴ І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

²⁵ відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

²⁶ І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

²⁷ А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

²⁸ А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

²⁹ Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

³⁰ Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

³¹ Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

³² І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

³³ А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

³⁴ Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

³⁵ А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

³⁶ І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

³⁷ і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

³⁸ Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

³⁹ А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

⁴⁰ Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

⁴¹ Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!