Від Луки 23:17-53 in Ukrainian

¹⁷ (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)

¹⁸ Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,

¹⁹ котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

²⁰ Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.

²¹ Вони ж кричали: Розпий, розпни Його!

²² Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

²³ Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

²⁴ Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.

²⁵ Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

²⁶ І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

²⁷ Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

²⁸ І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.

²⁹ Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

³⁰ Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.

³¹ Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

³² Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.

³³ І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.

³⁴ Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

³⁵ І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

³⁶ Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

³⁷ і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

³⁸ Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

³⁹ Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

⁴⁰ Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?

⁴¹ Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

⁴³ ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

⁴⁴ Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.

⁴⁵ І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

⁴⁶ І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

⁴⁷ Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

⁴⁸ І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

⁴⁹ Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

⁵⁰ І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

⁵¹ (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;

⁵² сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр.

⁵³ І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.

¹⁷ Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

¹⁸ А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

¹⁹ А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

²⁰ І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

²¹ Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

²² Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

²³ А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

²⁴ І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

²⁵ відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

²⁶ І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

²⁷ А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

²⁸ А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

²⁹ Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

³⁰ Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

³¹ Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

³² І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

³³ А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

³⁴ Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

³⁵ А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

³⁶ І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

³⁷ і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

³⁸ Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

³⁹ А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

⁴⁰ Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

⁴¹ Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

⁴³ І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

⁴⁴ Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

⁴⁵ І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

⁴⁶ І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

⁴⁷ Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

⁴⁸ І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

⁴⁹ Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

⁵⁰ І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

⁵¹ не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

⁵² цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

⁵³ І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.