Від Луки 22:7-54 in Ukrainian

⁷ Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.

⁸ І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.

⁹ Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?

¹⁰ Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.

¹¹ І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?

¹² І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.

¹³ Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.

¹⁴ І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.

¹⁵ І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:

¹⁶ глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому.

¹⁷ І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:

¹⁸ глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.

¹⁹ І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.

²⁰ Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.

²¹ Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.

²² Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!

²³ І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.

²⁴ Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.

²⁵ Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.

²⁶ Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.

²⁷ Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.

²⁸ Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.

²⁹ І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,

³⁰ щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

³¹ Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;

³² я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

³³ Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.

³⁴ Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.

³⁵ І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.

³⁶ Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.

³⁷ Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.

³⁸ Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.

³⁹ І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

⁴⁰ Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

⁴¹ А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,

⁴² глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

⁴³ Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.

⁴⁴ І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

⁴⁵ І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,

⁴⁶ і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.

⁴⁷ Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.

⁴⁸ Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?

⁴⁹ Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?

⁵⁰ І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.

⁵¹ І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.

⁵² Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?

⁵³ Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.

⁵⁴ Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.

⁷ І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

⁸ І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

⁹ А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

¹⁰ А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

¹¹ І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

¹² І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

¹³ І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

¹⁴ А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

¹⁵ І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

¹⁶ Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

¹⁷ Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

¹⁸ Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

¹⁹ Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

²⁰ По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

²¹ Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

²² Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

²³ А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

²⁴ І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

²⁵ Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

²⁶ Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

²⁷ Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

²⁸ Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

²⁹ і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

³⁰ щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

³¹ І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

³² Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

³³ А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

³⁴ Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

³⁵ І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

³⁶ А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

³⁷ Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

³⁸ І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

³⁹ І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

⁴⁰ А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

⁴¹ А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

⁴² благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

⁴³ І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

⁴⁴ А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

⁴⁵ І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

⁴⁶ І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

⁴⁷ І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

⁴⁸ Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

⁴⁹ А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

⁵⁰ І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

⁵¹ Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

⁵² А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

⁵³ Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

⁵⁴ А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.