33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
34 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...
35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.
36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.
38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
42 благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
46 І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
48 Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?
50 І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.