Від Луки 22:31-57 in Ukrainian

³¹ Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;

³² я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

³³ Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.

³⁴ Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.

³⁵ І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.

³⁶ Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.

³⁷ Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.

³⁸ Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.

³⁹ І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

⁴⁰ Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

⁴¹ А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,

⁴² глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

⁴³ Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.

⁴⁴ І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

⁴⁵ І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,

⁴⁶ і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.

⁴⁷ Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.

⁴⁸ Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?

⁴⁹ Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?

⁵⁰ І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.

⁵¹ І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.

⁵² Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?

⁵³ Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.

⁵⁴ Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.

⁵⁵ Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.

⁵⁶ Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.

⁵⁷ Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.

³¹ І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

³² Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

³³ А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

³⁴ Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

³⁵ І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

³⁶ А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

³⁷ Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

³⁸ І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

³⁹ І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

⁴⁰ А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

⁴¹ А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

⁴² благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

⁴³ І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

⁴⁴ А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

⁴⁵ І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

⁴⁶ І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

⁴⁷ І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

⁴⁸ Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

⁴⁹ А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

⁵⁰ І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

⁵¹ Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

⁵² А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

⁵³ Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

⁵⁴ А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

⁵⁵ Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

⁵⁶ А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

⁵⁷ І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!