Від Луки 1:34-66 in Ukrainian

³⁴ Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

³⁵ І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

³⁶ І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.

³⁷ Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

³⁸ Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

³⁹ Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

⁴⁰ і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

⁴¹ І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

⁴² і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

⁴³ І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

⁴⁴ Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

⁴⁵ І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

⁴⁶ І рече Мария: Величає душа моя Господа,

⁴⁷ і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

⁴⁸ що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

⁴⁹ бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

⁵⁰ І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.

⁵¹ Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;

⁵² поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

⁵³ голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

⁵⁴ прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

⁵⁵ (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.

⁵⁶ Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

⁵⁷ Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

⁵⁸ І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

⁵⁹ І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.

⁶⁰ І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

⁶¹ І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.

⁶² Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.

⁶³ І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

⁶⁴ Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

⁶⁵ І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

⁶⁶ І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

³⁴ А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...

³⁵ І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

³⁶ А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

³⁷ Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

³⁸ А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

³⁹ Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

⁴⁰ І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

⁴¹ Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

⁴² і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!

⁴³ І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

⁴⁴ Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

⁴⁵ Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

⁴⁶ А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

⁴⁷ і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

⁴⁸ що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

⁴⁹ бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

⁵⁰ і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

⁵¹ Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

⁵² Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

⁵³ удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

⁵⁴ Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

⁵⁵ як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

⁵⁶ І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

⁵⁷ А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

⁵⁸ І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

⁵⁹ І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

⁶⁰ І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

⁶¹ А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!

⁶² І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

⁶³ Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.

⁶⁴ І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

⁶⁵ І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...

⁶⁶ А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.