32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
34 А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
35 І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36 А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
38 А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
43 І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
45 Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
49 бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
50 і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
51 Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
54 Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
55 як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
56 І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
57 А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
58 І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
59 І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.