Від Луки 1:21-77 in Ukrainian

²¹ І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

²² Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

²³ І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

²⁴ Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:

²⁵ Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

²⁶ Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

²⁷ до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

²⁸ І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.

²⁹ Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке.

³⁰ І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

³¹ І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

³² Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

³³ і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

³⁴ Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

³⁵ І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

³⁶ І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.

³⁷ Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

³⁸ Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

³⁹ Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

⁴⁰ і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

⁴¹ І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

⁴² і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

⁴³ І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

⁴⁴ Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

⁴⁵ І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

⁴⁶ І рече Мария: Величає душа моя Господа,

⁴⁷ і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

⁴⁸ що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

⁴⁹ бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

⁵⁰ І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.

⁵¹ Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;

⁵² поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

⁵³ голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

⁵⁴ прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

⁵⁵ (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.

⁵⁶ Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

⁵⁷ Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

⁵⁸ І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

⁵⁹ І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.

⁶⁰ І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

⁶¹ І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.

⁶² Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.

⁶³ І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

⁶⁴ Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

⁶⁵ І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

⁶⁶ І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

⁶⁷ І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

⁶⁸ Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму,

⁶⁹ і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

⁷⁰ (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

⁷¹ спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,

⁷² щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

⁷³ клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

⁷⁴ та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

⁷⁵ служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.

⁷⁶ А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;

⁷⁷ щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

²¹ А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.

²² Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...

²³ І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.

²⁴ А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

²⁵ Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!

²⁶ А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,

²⁷ до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.

²⁸ І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!

²⁹ Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.

³⁰ А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!

³¹ І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.

³² Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

³³ І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

³⁴ А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...

³⁵ І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

³⁶ А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

³⁷ Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

³⁸ А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

³⁹ Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

⁴⁰ І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

⁴¹ Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

⁴² і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!

⁴³ І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

⁴⁴ Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

⁴⁵ Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

⁴⁶ А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

⁴⁷ і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

⁴⁸ що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

⁴⁹ бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

⁵⁰ і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

⁵¹ Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

⁵² Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

⁵³ удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

⁵⁴ Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

⁵⁵ як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

⁵⁶ І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

⁵⁷ А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

⁵⁸ І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

⁵⁹ І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

⁶⁰ І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

⁶¹ А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!

⁶² І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

⁶³ Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.

⁶⁴ І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

⁶⁵ І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...

⁶⁶ А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.

⁶⁷ Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

⁶⁸ Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

⁶⁹ Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,

⁷⁰ як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,

⁷¹ що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

⁷² що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

⁷³ що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,

⁷⁴ щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

⁷⁵ у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

⁷⁶ Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,

⁷⁷ щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,