Від Луки 12:1-32

¹Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!

²Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.

³Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде.

⁴Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!

⁵Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!

⁶Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.

⁷Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!

⁸Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.

⁹Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.

¹⁰І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься.

¹¹А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити,

¹²Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!

¹³І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною.

¹⁴А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?

¹⁵І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.

¹⁶І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.

¹⁷І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?

¹⁸І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.

¹⁹І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!

²⁰Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...

²¹Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.

²²І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.

²³Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.

²⁴Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!

²⁵Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?

²⁶Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?

²⁷Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!

²⁸І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

²⁹І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.

³⁰Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.

³¹Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!

³²Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.