Від Луки 10:13-32 in Ukrainian

¹³ Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

¹⁴ Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.

¹⁵ І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

¹⁶ Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

¹⁷ І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

¹⁸ Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

¹⁹ Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.

²⁰ Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

²¹ Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.

²² Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

²³ І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

²⁴ глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

²⁵ І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу?

²⁶ Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?

²⁷ Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

²⁸ Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

²⁹ Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?

³⁰ Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.

³¹ Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.

³² Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

¹³ Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

¹⁴ Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...

¹⁵ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

¹⁶ Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

¹⁷ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!

¹⁸ Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

¹⁹ Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

²⁰ Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

²¹ Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

²² Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

²³ І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

²⁴ Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

²⁵ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

²⁶ Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

²⁷ А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

²⁸ Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

²⁹ А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

³⁰ А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

³¹ Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

³² Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.