1(40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?
2(40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?
3(40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?
4(40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?
5(40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?
6(40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?
7(40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?
8(40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!
9(41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
10(41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11(41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!
12(41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
13(41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
14(41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
15(41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.
16(41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
17(41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
18(41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
19(41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!
20(41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
21(41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.
22(41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23(41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
24(41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
25(41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
26(41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
27(41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
28(41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
29(41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
30(41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
31(41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
32(41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
33(41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34(41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!
Google Play
APK