Пісня над піснями 7:6-13

⁶(7-7) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!

⁷(7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

⁸(7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...

⁹(7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

¹⁰(7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

¹¹(7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!

¹²(7-13) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!

¹³(7-14) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!