Пісня над піснями 7:1-11

¹(7-2) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!

²(7-3) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!

³(7-4) Два перса твої немов двоє сарняток близнят!

⁴(7-5) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!

⁵(7-6) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!

⁶(7-7) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!

⁷(7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

⁸(7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...

⁹(7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

¹⁰(7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

¹¹(7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!