10Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
11Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
12Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
13щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
14бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
15бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!
16Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!...
18Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
19Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
20Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право?
21Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
22і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
23і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!