Псалми 78:36-70

³⁶і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

³⁷бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

³⁸Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

³⁹і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

⁴⁰Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

⁴¹і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

⁴²вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

⁴³як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

⁴⁴і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

⁴⁵Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

⁴⁶А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

⁴⁷Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

⁴⁸і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

⁴⁹Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

⁵⁰Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

⁵¹і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

⁵²і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

⁵³і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

⁵⁴і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

⁵⁵і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

⁵⁶Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

⁵⁷і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

⁵⁸і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

⁵⁹Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

⁶⁰і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

⁶¹і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

⁶²і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

⁶³його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

⁶⁴його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

⁶⁵Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

⁶⁶і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

⁶⁷Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

⁶⁸а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

⁶⁹і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

⁷⁰і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,