Псалми 74:1-17

¹Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

²Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

³підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

⁴Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

⁵виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

⁶А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

⁷Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

⁸Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

⁹Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

¹⁰Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

¹¹Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

¹²А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

¹³Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

¹⁴Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

¹⁵Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

¹⁶Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

¹⁷всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!