Псалми 39:6-12

⁶(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

⁷(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

⁸(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

⁹(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

¹⁰(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

¹¹(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

¹²(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!