Псалми 31:9-17

⁹(31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

¹⁰(31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

¹¹(31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

¹²(31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...

¹³(31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

¹⁴(31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

¹⁵(31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

¹⁶(31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

¹⁷(31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,