Псалми 31:2-19

²(31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!

³(31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!

⁴(31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!

⁵(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!

⁶(31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.

⁷(31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

⁸(31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

⁹(31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

¹⁰(31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

¹¹(31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

¹²(31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...

¹³(31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

¹⁴(31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

¹⁵(31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

¹⁶(31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

¹⁷(31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,

¹⁸(31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

¹⁹(31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!