Псалми 22:4-17

⁴(22-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.

⁵(22-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.

⁶(22-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.

⁷(22-8) Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!

⁸(22-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!

⁹(22-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!

¹⁰(22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!

¹¹(22-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!

¹²(22-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,

¹³(22-14) на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!

¹⁴(22-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.

¹⁵(22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.

¹⁶(22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...

¹⁷(22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!