Приповісті 7:10-25

¹⁰Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

¹¹галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

¹²раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

¹³І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

¹⁴У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

¹⁵Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

¹⁶Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

¹⁷постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

¹⁸Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

¹⁹Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

²⁰вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

²¹Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

²²він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

²³як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

²⁴А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

²⁵Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,