Приповісті 4:4-23

⁴І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!

⁵Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,

⁶не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!

⁷Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!

⁸Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:

⁹вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!

¹⁰Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,

¹¹дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:

¹²коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!

¹³Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!

¹⁴На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,

¹⁵покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,

¹⁶бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...

¹⁷Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.

¹⁸А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!

¹⁹Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться...

²⁰Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!

²¹Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!

²²Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.

²³Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.