2Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.
3Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.
4Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.
5Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.
6Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?
7У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!
8Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.