Приповісті 1:14-23

¹⁴Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

¹⁵сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

¹⁶бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

¹⁷Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

¹⁸то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

¹⁹Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

²⁰Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

²¹на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

²²Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

²³Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!