Приповісті 19:2-16

²Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.

³Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.

⁴Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...

⁵Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.

⁶Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.

⁷Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!

⁸Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.

⁹Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

¹⁰Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.

¹¹Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.

¹²Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

¹³Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.

¹⁴Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.

¹⁵Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.

¹⁶Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.