Екклезіяст 3:2-22

²час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

³час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

⁴час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

⁵час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

⁶час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

⁷час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

⁸час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

⁹Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

¹⁰Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

¹¹усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

¹²Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

¹³І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

¹⁴Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

¹⁵Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

¹⁶І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

¹⁷Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

¹⁸Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

¹⁹бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

²⁰Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

²¹Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

²²І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...