Дії 7:2-26

²Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані,

³і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.

⁴Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.

⁵І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини.

⁶Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.

⁷А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому.

⁸І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.

⁹А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,

¹⁰і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.

¹¹Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.

¹²Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш.

¹³А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів.

¹⁴Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.

¹⁵Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,

¹⁶і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.

¹⁷Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ намножувавсь у Єгиптї,

¹⁸аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа.

¹⁹Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.

²⁰Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його.

²¹Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.

²²І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.

²³Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

²⁴І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина.

²⁵Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасенне; вони ж не зрозуміли.

²⁶Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?