Дії 5:1-32

¹Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,

²та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.

³Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?

⁴Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

⁵Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се.

⁶Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.

⁷І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.

⁸Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.

⁹Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.

¹⁰Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.

¹¹І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

¹²Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.

¹³З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.

¹⁴І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)

¹⁵Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.

¹⁶Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

¹⁷Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

¹⁸і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

¹⁹Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

²⁰Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.

²¹Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

²²Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,

²³говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.

²⁴Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.

²⁵Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

²⁶Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

²⁷І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,

²⁸кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.

²⁹Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.

³⁰Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

³¹Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

³²І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.