Дії 4:8-33

⁸Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

⁹Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

¹⁰нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

¹¹Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

¹²І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

¹³А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

¹⁴Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

¹⁵І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

¹⁶говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

¹⁷Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

¹⁸І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

¹⁹І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

²⁰Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

²¹А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

²²Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

²³Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

²⁴Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

²⁵Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

²⁶Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

²⁷Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

²⁸учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

²⁹І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

³⁰коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

³¹Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

³²А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

³³І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!