Дії 2:34-46

³⁴Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

³⁵доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

³⁶Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

³⁷Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

³⁸А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

³⁹Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.

⁴⁰І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!

⁴¹Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

⁴²І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

⁴³І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

⁴⁴А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.

⁴⁵І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.

⁴⁶І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,