Дії 2:1-18

¹Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

²І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.

³І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.

⁴Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

⁵Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

⁶А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

⁷Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

⁸Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

⁹Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

¹⁰і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

¹¹юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

¹²І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

¹³А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

¹⁴Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!

¹⁵Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,

¹⁶а це те, що пророк Йоіл передрік:

¹⁷І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

¹⁸І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!