28І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
29І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.
30А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,
31то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!
32Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.
33А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
34Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!
35А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.
36Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.