Дії 26:5-27

⁵знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.

⁶А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,

⁷котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.

⁸Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?

⁹Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.

¹⁰Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос.

¹¹І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.

¹²І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,

¹³ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.

¹⁴Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).

¹⁵Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.

¹⁶Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,

¹⁷вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,

¹⁸відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.

¹⁹Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню,

²⁰а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.

²¹За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити.

²²Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей:

²³що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.

²⁴Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.

²⁵Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.

²⁶Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.

²⁷Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.